Справа була така.
Клієнт у 2007 році уклав кредитний договір з банком на 46 тис. євро,
що на день укладання договору складало близько 311 тис . грн. В 2014
році через неповну сплату клієнтом кредиту, банк звернувся до суду. Згідно
судового рішення він мав сплатити банку близько 470 тис. грн., в тому
числі прострочена заборгованість за тілом кредитом складала близько
323 тис. грн.
Після чого банк, який на той час перебував в стадії ліквідації,
запропонував підписати додаткову угоду. Згідно цієї угоди клієнт сплачує
частину кредиту, а на іншу частину відбувається прощення. Клієнт
сплатив необхідну частину боргу і був впевнений що його питання
закрите.
Однак в 2021 році тобто через 7 років після того як відбулося прощення
боргу клієнт отримав судовий позов з податкової інспекції, згідно якого
він повинен був сплатити податковій борг, а саме 18 відсотків податку з
доходів фізичних осіб з тієї суми , на яку відбулося прощення . Звісно, що
первісна сума обросла пенею та штрафними санкціями і нараховувала 500
тисяч гривень .
Вивчивши судову справу мною було встановлено що в додатковій угоді не
зазначено з яких складових складається сума прощення: тіло та відсотки
кредиту . Однак, згідно Податкового кодексу України ПДФО сплачується
лише з тіла кредиту. На адвокатський запит до банку, який досі перебуває
в стані ліквідації щодо складових боргу та суми прощення , була зазначена
інша сума ніж та, що вказана в договорі. Взагалі кожний документ містив
різну суму боргу. В судовому рішенні сума боргу складала 470 тис, в
додатковій угоді банку вказується про суму 957 тис., а згідно відповіді на
адвокатський запит заборгованість складає 600 тис грн. Чому саме
виникли такі розбіжності? Через зміну курсу євро чи через халатність
співробітників банку ( звертаю увагу річ не тільки про відсотки, а й про
тіло кредиту) .
Цікаво, що згідно вимоги податкової клієнт мав сплати податковий борг
на суму близько 500 тис. грн., що є більше ніж сума кредиту, яку він
отримував ( в еквіваленті гривні – 311 тис. грн)
Мною було ініційовано скасування податкового – повідомлення рішення
податкової та подано апеляційну скаргу на судове рішення, яким
зобов’язано відповідача сплатити податковий борг.
Суд погодився з моєю позицією, про те, що доходом платника податку у
розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення
спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним
договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість
анульовані (прощені) пеня, штраф, підвищені відсотки (за прострочення
платежу) та комісійні винагороди не є доходом платника податку, а
відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних
осіб.
З вказаних причин Окружний адміністративний суд м. Одеси скасував
податкове повідомлення рішення (залишено в силі апеляційною
інстанцією), а П’ятий апеляційний окружний суд задовольнив мою
апеляційну скаргу та скасував судове рішення, яким клієнту нараховано
податковий борг у сумі близько 500 тисяч гривень .
